Чому в Україні так багато безпритульних тварин?

Чому в Україні так багато безпритульних тварин?
дослідження Україна

Одного разу виходиш з свого під’їзду, а під деревом біля будинку сидить на вигляд здорова і цілком домашня собака або вигодований кіт. І через кілька днів цих бідолах помічаєш там же. Тільки шерсть у них вже не така чиста, живіт запав, а в очах – розгубленість.

Приблизно така доля – і у собачки Соні, яка одного разу у вересні з’явилася на тролейбусній зупинці. Наче – нізвідки. Але місцеві бабусі стверджують, що бачили той самий момент появи собаки. Кажуть, що зупинилася машина, вийшли чоловік і жінка, витягнули собаку й залишили біля дороги. А собака на тому ж місці сидить і чекає їх. Жителі мікрорайону намагалися підгодовувати її, і навіть назвали Сонею. Один чоловік навіть спорудив Соні будку, але вона цим притулком не користувалася – в холодні ночі заривалась в листя.

Собаці пощастило – небайдужі люди знайшли їй перетримку. Є надія, що їй знайдуть нових господарів – справжніх, не таких, які у неї вже були. І що цікаво: спочатку всі думали, що вона стара, тим більше, що дуже часто саме старих собак і викидають. Але ветеринар оглянув і сказав, що їй десь 3-4 роки, і абсолютно здорова. Напевно, горе може зістаріти не тільки людину, але і тварину.

І таких історій – сотні. Та не всі вони мають таке продовження, як у Соні.

Тим часом, у багатьох країнах Європи для того, щоб люди не виганяли на вулиці домашніх вихованців, відповідальність за всі дії викинутих собак несуть їхні колишні господарі. Гуманність до тварин в цивілізованому світі стає нормою життя.

Щодо України, то, за спостереженнями волонтерів, причина №1 великої кількості безпритульних тварин в наших містах – це безвідповідальність господарів, які кидають тварин на призволяще.

Крім того, багато господарів ігнорують потребу стерилізувати своїх тварин. Особливо часто це відбувається в сільській місцевості, де люди не мають можливості відвести собаку до ветеринара або просто не бачать в цьому потреби. Внаслідок цього в пригородніх селах народжується нове потомство, яке, якщо його не утилізували “народними” методами, тікає до міста, де тепліше й легше знайти їжу. Значна частина з них помирає, залишаються лише найсильніші собаки, які здатні пережити морози і відстояти свою територію. Їх часто можна побачити на сміттєзвалищах, закинутих промислових зонах чи біля дачних участків.

Таким чином, причина №2 великої кількості безпритульних тварин – це низька культура стерилізації.

Ці дві вищезгадані причини призводять до постійної появи нових безхатніх тварин. Немає шансів побороти проблему, не вплинувши на ці причини.

Але що робити з вже існуючими тваринами? Відповіддю на це запитання є два методи – стерилізація і евтаназія. Так як ці методи потребують майже одинакових затрат, але другий не є гуманним, ми зупинемось лише на першому.

Цей метод добре зарекомендував себе в Європі та США. Справді, достатньо стерилізувати всіх тварин однієї статі на обмеженій місцевості й в цих тварин вже не буде потомства їхня чисельність стане контрольованою.

В Україні теж намагаються проводити стерилізацію, проте стерилізують лише частину тварин. Ефективність таких заходів залишається низькою. Так, за даними Animal-id, в Дніпрі стерилізовані лише 26% безпритульних тварин, в Чернівцях – 28%, в Луцьку – 9%.

Отже, причина №3 великої кількості безпритульних тварин – це нерегулярність та заходів по стерилізації безпритульних тварин.

Що робити?

Для того, щоб вирішити питання з тваринами на вулицях наших міст, люди, яким небайдужа їхня доля (зоозахисники, волонтери, екологи), пропонують внести такі пункти в підготовлюваний відповідний закон, сподіваючись, що це допоможе виправити ситуацію:

– обов’язкове врахування домашніх і безпритульних тварин,

– юридична відповідальність господарів за своїх тварин,

– масова стерилізація і вакцинація домашніх і безпритульних тварин,

– заборона на розведення безпородних тварин,

– ліцензування на розведення породистих тварин,

– інформаційно-просвітницька робота – популяризація гуманного ставлення до тварин, соціальна реклама і т.д.